До Маріуполя влітку 2016 року прибуло 170 тисяч нових мешканців. Саме таку кількість мальків осетра перевезли з Виробничо-експериментального Дніпровського осетрового заводу, що на Херсонщині, де останнім часом риба вирощувалася в штучних умовах. Та це, жодним чином – не «імміграція». Навпаки – подію можна назвати, у буквальному розумінні, «поверненням до рідних берегів».
Справа в тім, що свого часу, у вересні 2015-го, батьки цих малюків, з причини бойових дій, були евакуйовані з Павлопільського рибного господарства, що у Волноваському районі Донецької області. Тоді тварин, в тому числі азовського осетра та білугу, практично, нічим було годувати. Хазяйство опинилося на межі виживання, і тільки, завдяки спецоперації СБУ, вдалося врятувати три тони риби цінних порід. Було прийнято єдине можливе рішення – доправити її до Херсону. За словами директора ТОВ «Донфільтр» Олексія Єгорова, стадо було передано на тимчасове утримання державі з метою збереження поголів’я. Він також додав, що поточні заходи із випуску малька – це внесок у майбутнє Азовського моря, бо нинішнє покоління дітей навіть не знає, що в рідному Азові водиться така риба, як азовський осетер.
Місце для випуску обрали також не випадково. Ніна Гетманенко, завідувачка лабораторією гідробіологічних досліджень Інституту рибного господарства та екології моря (м. Бердянськ), розповіла про пошуки придатної локації: «Осетер дуже вибагливий до зовнішнього середовища. Наші фахівці дослідили Азовське узбережжя, та навіть у Берді не знайшлося прийнятних умов. Лише води Кальміусу за насиченістю киснем, рівнем солоності та температури відповіли всім нашим вимогам. Отже, туди, де зростали їх батьки, тепер доправили й дітей. Дуже тішимося з того факту, що не втратили унікальне стадо».
Для перевезення малька до Маріуполя було залучено спеціальний автомобіль, у якому вода весь час примусово збагачувалася киснем. Випускали ж осетрових дитинчат у Кальміус майже, як в аквапарковому атракціоні «водяна гірка» – крізь облаштовані рукави, що складалися з шести відсіків.
Тепер, головне, щоб маленькі осетрята не потрапили до тенет бракон’єрів – то є найбільша небезпека на їх життєвому шляху. Нажаль, відсоток виживання осетрових становить лише 10%.
Приблизно тиждень наші малята звикатимуть до нової оселі у найнижчих, придонних, шарах річки Кальміус, а по тому – підуть в Азовське море. Підуть, щоб за 10 років повернутися до рідної домівки на нерест. Чекатимемо…
В якості постскриптуму додамо, що, за інформацією Інституту рибного господарства та екології моря, у водах Азову налічується лише декілька сотень особин азовського осетра. Цей вид вважається таким, що перебуває на межі повного зникнення. Його внесено до Червоної книги України та аналогічних міжнародних реєстрів.
